Той-пудель

У пуделі є щось від старовинного палацу і щось від сільської пристані. Перш ніж потрапити до салонів, він був водяним собакою: подавав здобич з озер і очеретів, а густі кучері захищали його від холодної води. Французи, під чиїм патронатом сьогодні перебуває стандарт, називають його caniche, від слова, що означає качку. Німецьке Pudel походить від хлюпання у воді.

FCI описує породу в стандарті № 172, група IX, секція 2, і виділяє чотири різновиди за розміром: великий, середній, мініатюрний і той. Той найменший, його зріст у холці від 24 до 28 см, з допуском на один сантиметр униз. Стандарт не вказує ваги, але дорослий собака такого розміру зазвичай важить близько двох-трьох кілограмів.

Проте це не пудель у мініатюрі в декоративному сенсі. У нього той самий розум, що й у більших родичів, та сама пружність руху і та сама потреба бути частиною людського дня. Усе це вміщається в тілі, яке легко поміститься в дорожній сумці.

Пуделя впізнають за шерстю раніше, ніж роздивляться решту. Волос густий, пружний і закручений у дрібні кучері, які ростуть безперервно й не випадають сезонно, як у собак із підшерстям. Стандарт допускає і шнурову шерсть, але вдома її бачиш рідко. Майже кожен той-пудель носить кучері.

Стандарт FCI сьогодні допускає як однотонні забарвлення, так і окремі дво- та багатоколірні. Серед однотонних — чорне, біле, коричневе, сіре й палеве, причому палеве охоплює широку гаму від світлого відтінку до рудого та абрикосового.

Силует гармонійний і компактний, з пропорціями, близькими до квадрата, шия гордо піднята, а крок легкий і пружний, ніби собака ступає навшпиньки. Темні мигдалеподібні очі дивляться уважно й трохи грайливо. Стрижка з помпонами — традиція виставкового рингу. Удома пудель зазвичай носить коротку мʼяку стрижку, яка робить його схожим на плюшеву іграшку і звільняє господаря від щоденної боротьби з ковтунами.

Слово teacup, тобто чайна чашка, звучить як обіцянка собаки настільки маленького, що він поміститься в порцеляні. Варто знати, що насправді за ним стоїть, бо в Naomi’s такий собака не цікавинка з оголошення. Він член родини і батько наших цуценят.

Тікап не є окремим різновидом, визнаним FCI. Це розмовна, комерційна назва надзвичайно маленьких пуделів, зазвичай менших і легших за типового той-пуделя. Офіційний стандарт виділяє той-пуделя, але не знає різновиду тікап, тому й немає єдиної офіційної межі зросту чи ваги, яка визначала б цю назву. Наш Mikki важить 1,7 кг.

Розмір тут має значення. У надзвичайно маленьких цуценят запас міцності менший: вони більш схильні, зокрема, до гіпоглікемії, травм тендітних кісток і стоматологічних проблем. Тому вони потребують особливо уважного догляду, регулярного харчування та безпечного середовища, а ще людей, які памʼятають, що під ногами хтось дуже маленький.

Є й межа, якої ми дотримуємося. Крихітний пес може бути батьком, але крихітна сука не повинна ставати матірʼю, бо вагітність і пологи для такого тендітного тіла надто ризиковані. У нашому розпліднику тікап буває лише батьком, а матерями є суки зі здоровою, повноцінною вагою. Обережно варто ставитися й до оголошень, які обіцяють дорослого собаку розміром із чашку. Вагу дорослого пса неможливо гарантувати у восьмитижневого цуценяти. Її можна лише чесно спрогнозувати за розміром батьків.

Пудель думає. Це перше, що помічає кожен, хто провів із ним хоча б тиждень. Він швидко вчиться, розуміє тон голосу й настрій дому. Пудель славиться винятковою здатністю навчатися і співпрацювати з людиною: у відомому рейтингу Стенлі Корена, що стосується робочого інтелекту й слухняності, він посів друге місце, одразу після бордер-колі. У маленькому тілі тоя ця кмітливість нікуди не зникає. Вона просто шукає собі заняття на меншій площі.

Він життєрадісний, жвавий і дуже привʼязаний до своїх людей. Супроводжує у всьому, від ранкової кави до вечірнього фільму, і погано переносить довгі години в порожній квартирі. У такого розумного собаки нудьга швидко перетворюється на гавкіт або на власні, не завжди бажані розваги.

З чужими спершу буває стриманим, але не боязким. Найкраще розкривається за мʼякого, послідовного виховання: короткі заняття, винагорода, терпіння. Крик і тиск дають зворотний результат, бо пудель запамʼятовує не лише команду, а й емоцію, з якою її сказали.

Той-пудель почувається добре скрізь, де на нього чекають: у міській квартирі, у пари, у людей старшого віку, у родині з дітьми, які вже розуміють, що трикілограмовий собака не іграшка для носіння. Йому не потрібен сад, щоб добре почуватися. Проте потрібні щоденний рух, прогулянки, ігри та заняття для розуму.

Його часто обирають ті, кому заважає собача шерсть на дивані, бо пудель не линяє сезонно і в домі її залишається мало. Проте повністю гіпоалергенних собак не існує. Алергію викликають і білки слини та лупи, а реакція завжди індивідуальна.

Чесно варто сказати й те, кому той-пудель не підходить. Не дому, який порожніє на десять годин щодня. Не тому, хто розраховує на собаку без клопотів, бо кучері потребують систематичної роботи. І не родині з дуже маленькими дітьми, якщо йдеться про тікапа, бо такий собака надто тендітний для неуважної гри.

Кучері пуделя водночас його чар і його зобовʼязання. Мертвий волос не випадає, а залишається в завитку, тому шерсть треба розчісувати кілька разів на тиждень щіткою-пуходеркою і металевим гребінцем, аж до самої шкіри. Розчісування лише поверхні створює видимість порядку, під якою ростуть ковтуни.

Раз на чотири-шість тижнів пуделю потрібен грумер: стрижка, купання і сушіння, яке випрямляє й укладає волос. Привчати до цього варто з перших місяців, щоб фен і грумерський стіл асоціювалися в цуценяти зі спокоєм, а не зі стресом.

Решта догляду дрібна, але регулярна. Вуха треба регулярно оглядати й тримати в чистоті, звертаючи увагу на почервоніння, неприємний запах чи надмір виділень. Як доглядати за волосом біля слухового проходу, найкраще вирішувати індивідуально для кожного собаки. Кігті вкорочують раз на кілька тижнів, а зуби чистять зі щенячого віку, бо в маленьких собак зубний камінь відкладається напрочуд швидко. У світлих пуделів до щоденної рутини додається протирання ділянки навколо очей.

Пудель належить до довгоживучих порід і за доброго догляду часто супроводжує родину понад десяток років. Проте довге життя треба підтримувати від самого початку, знаючи, до чого порода буває схильною.

До проблем зі здоровʼям, що трапляються в маленьких пуделів, належать, зокрема, вивих колінної чашечки, хвороби очей і деякі ортопедичні захворювання, серед них хвороба Легга — Кальве — Пертеса. Пуделі можуть успадковувати й прогресивну атрофію сітківки (prcd-PRA), для якої існує генетичний тест. Обираючи розплідник, варто питати не лише про ДНК-тест на prcd-PRA, а й про обстеження очей та оцінку колінних чашечок у племінних собак. До цього додаються проблеми із зубами, типові для мініатюрних собак, а в найменших цуценят ризик гіпоглікемії.

Харчування — частина здоровʼя, а не окрема тема. Маленький собака має швидкий обмін речовин і невеликі запаси, тому цуценя їсть кілька разів на день, а дорослий пес отримує корм із дрібною гранулою відміряними порціями. За ваги два-три кілограми кожні зайві сто грамів навантажують колінні суглоби, які й так бувають слабким місцем породи.

У нашому домі пудель не порода з каталогу, а Mikki: наш племінний пес, домашній улюбленець і найменший собака в родині. Він живе з нами, а не у вольєрі, як і всі наші собаки.

Mikki є батьком наших цуценят мальтіпу, у яких поєднуються риси пуделя й мальтезе. Він передає послідам свої гени пуделя, проте зовнішність, структура шерсті, розмір і темперамент кожного цуценяти індивідуальні й можуть різнитися навіть в одному посліді. Його невеликий розмір дає нам змогу вести посліди дрібних мальтіпу, не порушуючи правила, про яке ми писали вище: матерями завжди є суки зі здоровою, повноцінною вагою.

Його профіль ви знайдете нижче, серед наших племінних собак. Якщо хочете знати, скільки пуделя в мальтіпу і чого від цього чекати, зазирніть на сторінку про мальтіпу або просто запитайте нас про конкретний послід.